Безвідходні технології — це розумне використання природних ресурсів у виробництві. В агросекторі це означає не просто зменшення відходів, а й їх ефективне повторне використання. Попри те, що найефективніше такі моделі працюють на великих автоматизованих підприємствах, аграрії також поступово впроваджують ці принципи у повсякденну діяльність.

У тваринництві

Основні відходи тваринництва — це органічні потоки, насамперед гній. Хоча його безпосереднє використання складне, у світі вже давно знайшли способи його вторинної переробки: на будматеріали, біопаливо, папір і біогаз.

В Казахстані така переробка поки що не стала масовою. Однак навіть базове використання гною як природного добрива — важливий крок до екологічної сталості. Водночас фермери мають пам’ятати: свіжий гній містить шкідливі гази, паразитів та збудників хвороб, тому його потрібно компостувати. Найефективніше це робити за участі спеціальних компостних черв’яків, які прискорюють процес і знешкоджують патогени.

У розвинених країнах практикується майже повне використання біологічних відходів: роги перетворюють на ґудзики, кістки — на фарфор, копита — на піноутворювач для вогнегасників, а пір’я птиці — на наповнювач для подушок або корм. Казахським фермерам також варто шукати способи додаткової монетизації таких ресурсів.

У рослинництві

Рослинництво має великий потенціал у використанні залишків:

• гичка буряків, моркви йде на корм для кролів, птиці, ВРХ;
• листя огірків — у компост (за відсутності хвороб);
• вегетативні частини картоплі, томатів зазвичай спалюються.

Польові культури також мають свій внесок: солому пшениці використовують як підстилку, корм або паливо, залишки кукурудзи та соняшнику — у біоенергетиці та виробництві комбікормів.

Цікавою є панєвропейська ініціатива, в рамках якої волокна з рослинних залишків використовуються як сировина для екологічної упаковки.

Висновки

Впровадження безвідходних технологій в аграрному секторі має очевидні переваги:

• економія коштів на утилізацію;
• отримання вторинних ресурсів (добрива, корм, енергія);
• додатковий дохід.

Втім, реалізація такої моделі вимагає часу, коштів, зусиль і обладнання. В розвинених країнах цим займаються великі агрокорпорації. Казахстан же лише починає цей шлях, і фермери можуть стати піонерами змін — не лише для екології, а й для власного прибутку.