Останніми роками на території Кішкуншаґу в Угорщині значно почастішали екстремальні посухи, які призводять до загибелі навіть тих багаторічних злаків, що вважаються посухостійкими. Такими є, зокрема, угорська костриця та пісчаний ковилак — про це свідчать спостереження дослідників з Екологічного дослідницького центру HUN-REN.
Після рекордної посухи 2022 року екологи з Інституту екології та ботаніки вирішили оцінити вплив таких умов на місцеві степові екосистеми поблизу Фюлйофхази. Дослідження тривало на двохстах постійних ділянкахрозміром 4×4 метри. Учені фіксували не лише співвідношення мертвих і живих рослин, а й враховували географічну експозицію ділянок (північні чи південні схили дюн) та наявність дерев або кущів поблизу.
Результати, нещодавно опубліковані у журналі Global Ecology and Conservation, виявилися вкрай тривожними:
- у 85 із 200 досліджених ділянок понад 95% злаків загинули,
- у 167 ділянках зникло щонайменше 50% рослин.
Як зазначила керівниця дослідження Аніко Чечерітш, навіть ці «витривалі» види не змогли пережити надзвичайну посуху 2022 року.
Втім, у деяких випадках рослини виживали. Найвища виживаність спостерігалась:
- на північних схилах дюн, де менше прямих сонячних променів,
- у місцях поблизу дерев чи кущів: якщо щонайменше 20% ґрунту в радіусі 10 метрів було вкрито деревною рослинністю, 80–90% злаків виживали.
Дослідники застерігають: якщо навіть найпосухостійкіші місцеві злаки не витримуватимуть нових умов, то відкриті ділянки будуть колонізовані інвазійними видами, такими як пісчані прерійні трави або кактуси. Також можуть поширитися однорічні види, які переживають сухі періоди у формі насіння. Знищення аборигенних видів відкриває шлях для масової біологічної інвазії, попереджають екологи HUN-REN.
